Папа: Солідарність – дорога до відновлення. Засіб не вартує більше, ніж людина

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Пандемія унаочнила нашу взаємозалежність: всі ми пов’язані одні з одними, як у злому, так і в доброму. Тому, щоби вийти кращими з цієї кризи, ми повинні зробити це разом, не самі, бо це неможливо, але всі разом у солідарності», – сказав Папа Франциск, розпочинаючи свою катехизу з нагоди загальної аудієнції, що відбувалася в середу, 2 вересня 2020 року, й була присвячена темі «Солідарність й чеснота віри».

Вперше після піврічної перерви, пов’язаної із карантинними заходами, в щосередовій зустрічі з Папою змогли взяти участь вірні, а для цього вона проводилася в незвичному місці – на внутрішньому подвір’ї Апостольського палацу. Святіший Отець вітався з паломниками з дотриманням соціальної дистанції. Підійшовши до ліванських паломників, він віддав шану постраждалим від вибухів у Бейруті, поцілувавши прапор.

Спільне походження і спільна доля

Відправною точкою для роздумів про солідарність став той факт, що як людський рід, ми маємо «спільне походження в Бозі» та мешкаємо у спільному домі, яким є «планета-сад, у якому Бог нас помістив», а в Христі маємо «спільне призначення». Але коли ми забуваємо про це, «наша взаємозалежність перетворюється у залежність деяких від інших», помножуючи нерівність і марґіналізацію, наслідком чого стає послаблення суспільних зв’язків та нищення довкілля.

А тому сьогодні принцип солідарності є «необхідним більше, ніж будь-коли раніше», як навчав святий Іван Павло ІІ в енцикліці «Sollicitudo rei socialis». У взаємопов’язаному світі ми відчуваємо, що означає жити в тому самому «глобальному селі», але «не завжди перетворюємо цю взаємозалежність у солідарність», натомість, індивідуальний, національний чи груповий егоїзм посилює «структури гріха».

Пошана до облич і до землі

Покликаючись на своє Апостольське напоумлення «Evangelii gaudium», Папа зазначив, що слово «солідарність» сьогодні трохи «зношене» й, іноді, неправильно інтерпретується, бо означає «набагато більше від якогось спорадичного акту великодушності». Воно вимагає «нової ментальності», що мислить категоріями спільноти та першості життя всіх перед привласненням благ деякими. Йдеться не лише про те, щоби допомагати іншим, але «про справедливість». «Взаємозалежність, аби бути солідарною та принести плоди, потребує сильного вкорінення в людськості та в природі, створеній Богом, потребує пошани до облич і до землі», – наголосив він.

Вавилонська вежа…

За словами Святішого Отця, Біблія від самого початку перестерігає нас: розповідь про Вавилонську вежу, показує нам, що стається тоді, коли ми намагаємося досягнути неба, що є нашою метою, «ігноруючи зв’язок з людським, зі створінням і з Творцем». «Будуємо вежі та хмарочоси, але нищимо спільноту. Уніфікуємо споруди та мови, але умертвляємо культурне багатство. Хочемо бути панами Землі, але нищимо біорозмаїття та екологічну рівновагу», – сказав Папа, навівши середньовічну розповідь, що влучно описує цей «Вавилонський синдром», тобто, відсутність солідарності: коли під час спорудження вежі падала й гинула людина, то на це не зважали, але коли падала цеглина, то здіймався лемент.

«Цеглина вартувала більше від людського життя. Кожен нехай подумає про те, що стається сьогодні. На жаль, також і сьогодні може статися щось схожого. Падає якийсь індекс на фінансових ринках, ми бачили це в газетах останніми днями, – і новина з’являється в усіх агентствах. Падають тисячі людей через голод, злидні – і ніхто про це не говорить», – зазначив Глава Католицької Церкви.

… і П’ятидесятиця

Цілком протилежною до Вавилону, за словами Папи, є П’ятидесятниця. Святий Дух, зійшовши з гори немов вітер і вогонь, наділяє силою спільноту, вливає в неї Божу силу, спонукає її вийти назовні та звіщати всім Господа Ісуса. Він творить єдність у розмаїтті, гармонію, в якій інша особа «не є простим засобом, чисто робочою силою», але всіма своїми силами «бере участь в будуванні спільноти».

«Через П’ятидесятницю Бог уприсутнюється та надихає віру спільноти, поєднаної у відмінностях і в солідарності. Різноманітність і солідарність, поєднані в гармонії – це наш шлях. Солідарне розмаїття має “антитіла” для того, аби окремішність кожного, що є унікальним і неповторним даром, не захворіла індивідуалізмом, егоїзмом. Солідарна різноманітність має також антитіла для того, щоби оздоровити соціальні структури та процеси, які викривлені системами несправедливості та утиску. Отож, солідарність сьогодні є дорогою, якою слід прямувати до постпандемічного світу, до вилікування наших міжособових і соціальних недуг», – сказав Святіший Отець.

Солідарність, керована вірою

Підсумовуючи, Папа підкреслив, що «солідарність, керована вірою, дає нам можливість перекладати Божу любов у нашу глобалізовану культуру» не через спорудження веж і стін, які розділяють і падають, але тчучи спільноту та підтримуючи «процеси справді людського і стійкого зростання». «Серед кризи та бурь, – сказав він, – Господь ставить перед нами виклик і посилає пробуджувати та оживляти ту солідарність, яка спроможна давати стійкість, підтримку та сенс в цей час, коли все, здається, потопає. Нехай же креативність Святого Духа зможе заохотити нас породжувати нові форми родинної гостинності, плідного братерства й універсальної солідарності».