Папа: релігії - не привід, щоб ізолюватися, а щоб спільно дбати про створіння

Світлана Духович – Ватикан

У понеділок, 4 жовтня 2021 р., у Ватикані відбулася зустріч «Віра та наука: на шляху до COP26», яку організували посольства Великобританії та Італії при Святому Престолі спільно зі Святим Престолом. На зустріч зібралися релігійні лідери та вчені для того, аби обговорити теми кліматичних змін з огляду на Конференцію ООН з питань клімату COP26, що відбуватиметься в Ґлазґо від 1 до 12 листопада 2021 року. На початку зустрічі у Ватикані її учасники підписали «Звернення релігійних лідерів до COP26».

Папа Франциск вирішив не зачитувати свою промову, щоб інші учасники зустрічі мали більше часу для своїх виступів. У промові Єпископа Риму, переклад якої заздалегідь був розданий учасникам, подані три поняття, на які повинна орієнтуватися співпраця між релігіями у сфері дбання про створіння.

Взаємозалежність і взаємообмін

Перше поняття полягає у перспективі взаємозалежності та взаємообміну. «Не лише наука, але й наші релігії та наші духовні традиції підкреслюють цей зв’язок, який існує між усіма нами та рештою творіння», – зазначає Папа, додаючи, що жодна істота не є самодостатньою. Визнати цей взаємозв’язок, за його словами, означає не лише усвідомити руйнівні наслідки наших дій, але й визначити відповідний спосіб поведінки та прийняти певні рішення. Святіший Отець підкреслює зобов’язання кожного піклуватися про інших та про навколишнє середовище. І це зобов’язання, що повинно вести до нагальної зміни курсу, повинно також живитися власною вірою та духовністю.

Наступник святого Петра підкреслює, що для християн перспектива взаємозалежності випливає із самого таїнства Триєдиного Бога. В цьому контексті він цитує енцикліку Laudato si’, в якій пише, що “людина зростає, дозріває і освячується мірою того, як виходить із себе самої для того, аби увійти у сопричастя з Богом, з іншими та з усіма створіннями. Таким чином вона набуває у власному житті того троїчного динамізму, який Бог закарбував у ній на початку творіння».

Папа зазначає, що зустріч «Віра та наука: на шляху до COP26», яка у дусі братерства об’єднує багато культур та духовних традицій, підсилює усвідомлення того, що ми належимо до одного людства. «Кожен з нас має власну віру та духовну традицію, – підкреслює він, – але немає культурних, політичних чи соціальних кордонів чи бар’єрів, які би дозволяти нам ізолюватися».

Рушійна сила любові

Друге поняття, яке Папа вважає важливим у співпраці між релігіями, – це «рушійна сила любові», яка не «приводиться в рух» раз і назавжди, а повинна відроджуватися день за днем. «Любов є дзеркалом інтенсивного духовного життя, – зазначає він. – Любов, яка поширюється на всіх, не зважаючи на культурні, політичні та соціальні кордони; любов, яка інтегрує, також і, насамперед, задля добра останніх, які часто вчать нас долати бар’єри егоїзму та пробивати стіни власного “я”».

Саме це, як підкреслює Наступник святого Петра, допоможе подолати культуру відкинення, поширену в сучасному суспільстві, яка сіє зерна конфліктів: жадібність, байдужість, невігластво, страх, несправедливість, невпевненість і насильство. Святіший Отець пропонує відповісти на цей виклик трьома способами: прикладом, конкретними діями і освітою, а релігії та духовні традиції можуть запропонувати в цьому сенсі вагомий внесок.

Покликання до пошани

Третє поняття, на якому Єпископ Риму пропонує будувати міжрелігійний діалог у сфері турботи про створіння – це покликання до пошани: пошани до створіння, пошани до ближнього, до себе самих та до Творця, але й також взаємної пошани між вірою та наукою. Пошана, за його словами, – це не просто абстрактне і пасивне визнання іншого, а бажання пізнати іншого та вступити з ним у діалог, щоби спільно прямувати вперед.

Супроводжувати COP26 духовною близькістю

На завершення Папа зазначає, що Конференція ООН з питань клімату COP26 в Ґлазґо покликана «запропонувати ефективні відповіді на безпрецедентну екологічну кризу та кризу цінностей, у якій ми живемо, і, таким чином, запропонувати конкретну надію майбутнім поколінням: ми хочемо супроводжувати її своєю відданістю та своєю духовною близькістю».