Папа: богословська мова має бути завжди живою та динамічною

о. Яків Шумило, ЧСВВ - Ватикан

17 червня, Папа Франциск прийняв на аудієнції спільноту Міланської Архиєпископської семінарії у контексті 150-річного ювілею їхнього богословського часопису «Католицька школа». Святіший Отець вручив гостям заздалегідь приготований текст, віддаючи перевагу живому спілкуванню. В цій промові він поділився своїми міркуваннями про пріоритети богослов’я, необхідність уважного формування майбутніх служителів Церкви та щодо мови богослов’я, яке повинно бачити потреби Божого люду.

Необхідність живого богослов’я

«Те, що дозріло в академічних аудиторіях, у терпеливих дослідженнях і роздумах, співставленнях і діалогах, заслуговує на те, щоб цим поділитися та зробити доступним для інших», – пише Папа Франциск. У цьому контексті він виокремлює важливі аспекти богослов’я. Зокрема, він вказує, що богослов’я – це дорогоцінне служіння живій вірі Церкви. Задля того, щоб втілити зміст віри в новій епосі, «богословська мова має бути завжди живою, динамічною; вона не може не розвиватися і повинна турбуватися про те, щоб ставати зрозумілою», – зазначає Папа Франциск. Він пише, що іноді проповіді чи катехизи можуть значною мірою складатись з моралізаторства, будучи недостатньо «богословськими», тобто не здатними говорити нам про Бога і відповідати на питання сенсу. «Справді, однією з найбільших недуг нашого часу насправді є втрата сенсу, і сьогодні теологія, як ніколи раніше, несе велику відповідальність стимулювати та скеровувати дослідження, освітлювати шлях. Завжди запитуймо себе, як сьогодні можливо звіщати істини віри, враховуючи мовні, соціальні, культурні зміни, компетентно використовуючи засоби комунікації, ніколи не розбавляючи, не ослабляючи чи “віртуалізуючи” зміст, який потрібно передати», – йдеться у промові.

Теологія на служінні людяності та близькості

На думку Папи Франциска, теологія здатна сформувати експертів з людяності та близькості. Тому Святіший Отець зазначає необхідність доброї формації священиків, дияконів, богопосвячених осіб та мирян. «Руки Господа, які формують ці “глиняні посудини”, діють через терпеливу турботу вихователів і тих, хто супроводжують; їм довірено делікатне, досвідчене та компетентне служіння піклуватися народженням, супроводом та розрізненням покликань у процесі, який вимагає великої покірності та довіри», – читаємо у зверненні до спільноти Міланської архиєпископської семінарії.

Ці риси є важливим для майбутньої оцінки здатності до того чи іншого служіння. «Коли розпізнається, чи може особа стати на дорогу священства чи ні, необхідно детально розглянути й оцінити її цілісно: взяти до уваги її спосіб життя, почуття, стосунки, простір, значення, відповідальність, як також її слабкості, страхи та невідповідності. Весь процес має активізувати процеси, спрямовані на формування зрілих священиків і богопосвячених осіб, експертів в людяності та близькості, а не функціонерів сакрального», – пише Папа Франциск. Звертаючись до тих, які відповідають за процес формації, він зазначає, що «хороший педагог виражає своє служіння у ставленні, яке ми можемо назвати “дияконією істини”, тому що ставкою є конкретне життя людей, які часто живуть без певності, без загальних орієнтирів, під шквалом обумовлення інформацією, часто суперечливими новинами і повідомленнями, які змінюють сприйняття реальності, спрямовуючи до індивідуалізму та байдужості», – зауважується у звернення. Таким чином, перед вихователями стоїть завдання свідчити власним життям більше, ніж словами.

Святий Дух, який дарує теологу смирення

Святіший Отець пише, що для євангелізації необхідний діалог зі світом, культурами та релігіями. «Діалог – це форма прийняття, а теологія, яка євангелізує, – це теологія, яка живиться діалогом і прийняттям. Діалог і жива пам’ять про свідчення любові та миру Ісуса Христа – це шляхи, якими потрібно ступати, щоб разом будувати майбутнє справедливості, братерства та миру для всього людського роду», – підкреслює Папа Франциск. Він закликає пам’ятати про те, що Святий Дух дає поштовх місії, а тому теолог завжди повинен бути відкритим на дію Святого Духа, Який вчиняє теолога смиренним. «Без смирення Дух втікає. Без смирення немає співчуття, а теологія, позбавлена співчуття і милосердя, зводиться до безплідної промови про Бога, можливо, прекрасної, але порожньої, бездушної, нездатної служити Його бажанню втілитися, бути присутнім, промовляти до серця. Тому що повнота істини, до якої веде Дух, не є нею, якщо не є втіленою», – йдеться у промові.

Теологія, яка відповідає на реальні потреби людей

«Ні Церкві, ні світу не потрібна “настільна” теологія, але рефлексія, здатна супроводжувати культурні та соціальні процеси, зокрема складні переходи, беручи на себе відповідальність також за конфлікти. Ми повинні остерігатися теології, яка виснажена в академічних суперечках», – підкреслює Святіший Отець. У цьому контексті необхідна жива теологія, яка дає не тільки знання, але й «смак», на взірець солі з Ісусової притчі, яка також «може втратити свій смак» (пор. Мт 5,13). Водночас теологія має давати добрі знання, які є основою серйозного церковного діалогу, синодального розпізнавання задля відродження віри в культурних змінах сьогодення. Потрібна «теологія, здатна до діалогу зі світом, культурою, уважна до проблем часу та вірна євангелізаційній місії Церкви, а також вірна своєму вкоріненню в міланській семінарії, що покликана бути місцем життя, розпізнавання та формування», – зазначає у своїй промові Папа Франциск до спільноти Міланської архиєпископської семінарії.