Папа наповнив нас спокоєм: свідчення маронітського священника з Лівану

Вікторія Гавалешко – Ватикан

Отець Тоні Еліас уже три роки є віце-парохом у ліванському селі Рмейш, яке можна назвати католицьким, адже значну частину громади становлять мароніти. Це місце, розташоване на кордоні Лівану з Ізраїлем, добре знане своєю гостинністю, яку його мешканці виявили до мусульман під час війни у 2006 році. За словами душпастиря, тоді близько 30 тисяч мусульман знайшли прихисток у їхніх домівках, школах, парафіяльних залах. Сьогодні понад 900 родин прикордонного села, попри небезпеки війни, залишилися на рідній землі, щоб захистити свої домівки. Ціною власної безпеки вони намагаються завадити озброєним угрупуванням використовувати житло у військових цілях.

Свідчення віри серед небезпек війни

Душпастир розповів про декілька епізодів, коли Господь наділяв його особливою силою в загрозливих для життя обставинах. Через тиждень після початку війни дві ракети пролетіли над храмом під час Літургії. Отець Тоні пригадує, як «з силою, що справді йшла від Дарохранительниці, він двічі вигукнув: «Не бійтеся!». «Було щось сильніше за мене, що спонукало вимовити ці слова. Я повернувся до Дарохранительниці та здійснив справжній акт довіри й надії. Відтоді я більше не боявся, був спокійний і сказав: “Господи, дякую Тобі, що Ти мене заспокоїв і що Ти справді залишаєшся з нами, щоб захищати нас упродовж усієї війни”», – поділився він.

Іншого разу бойовики мали намір запускати ракети поблизу житлових кварталів у час, коли діти перебували вдома, адже школи не працювали. Коли мешканці села разом зі священником почули звуки запуску ракет, вони почали бити в дзвони, зібрали молодих чоловіків і перекрили шлях бойовикам, після чого ті відступили.

Братерство і діалог – крокувати шляхом миру

Згадуючи досвід 2006 року, маронітський священник наголосив, що свідчення їхньої громади є знаком відкритості до діалогу та братерства з людьми інших віросповідань та неприйняття війни. «Відвідини Папи підтвердили те, що ми проголошували й про що свідчили: ми хочемо діалогу, а не мови сили й зброї. Саме з таким розумінням ми прагнемо зупинити війну. Ми хочемо діалогу, хочемо миру», – зазначив душпастир, ділячись враженнями від візиту Папи Лева XIV до Бейрута, який відбувся 2 тижні тому.

Отець Тоні мав нагоду бути присутнім на різних зустрічах і особисто почути звернення та заклики Єпископа Риму. Найбільше його вразила зустріч із молоддю Лівану, яку Папа закликав залишатися стійкими й сильними, наголошуючи, що саме за ними – майбутнє. Особливим свідченням для народу став заклик Папи під час Літургії, щоб «Ліван знову став свідком – як казав святий Іван Павло ІІ – міжрелігійного співіснування, знаком для всього світу, що ми можемо жити разом з іншими у братерстві».

Надія для католиків Лівану

Вірні ділилися з душпастирем особливими враженнями від візиту Папи Лева XIV до Лівану через 13 років після відвідин Папи Бенедикта XVI у 2012 році. За словами отця Тоні, цей візит став «переломним моментом і підтвердженням того, що ми не самі». У своєму священичому служінні він постійно відчував підтримку Церкви через Апостольського Нунція та маронітського єпископа Тиру Шарбеля Абдалла.

Як зазначив священник, вірні Лівану особливо чекали від Папи згадки про регіони, які він не зміг відвідати особисто, але згадав у своєму заключному слові, передаючи апостольське привітання «всім тим регіонам, особливо на півдні, які переживають постійні конфлікти та невизначеність», і запевнивши: «Усіх вас обіймаю і бажаю миру».

«Ще одним сильним закликом було скласти зброю. Саме так – припинити напади і конфлікти. Це те, що ми хотіли почути, і це принесло мені великий внутрішній мир», – підкреслив отець Тоні, додаючи, що невипадково в цей період літургійні читання Церкви розповідають про відвідини Пресвятої Діви Марії святої Єлизавети. Адже через шість місяців після свого обрання Папа Лев XIV відвідав Ліван – «країну, особливо дорогу серцю Богородиці».