Початок Пасхального Тридення в Єрусалимі: вчитися бути поруч

Єрусалимський латинський патріарх звершив Святу Месу Господньої вечері за зачиненим дверима базиліки Гробу Господнього в Єрусалимі.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

У контексті, позначеному війною та обмеженнями, у Великий Четвер, 2 квітня 2026 р., вранці, Єрусалимський латинський патріарх кардинал П'єрбаттіста Піццабалла відслужив за закритими дверима базиліки Гробу Господнього в Єрусалимі Святу Месу «In Coena Domini». У проповіді кардинал нагадав, що «ми перебуваємо в місці, де камінь запечатав смерть. Проте зараз ми тут, щоб святкувати життя». Патріарх зупинився на атмосфері, яка зараз панує на Близькому Сході в цей особливий історичний момент.

«Панує ситуація напруженості, яку ми не можемо ігнорувати, – зазначив проповідник, – двері Храму Гробу Господнього закриті. Війна перетворила це місце на притулок, внутрішній простір, відокремлений від зовнішнього світу, сповненого напруженості. Ми перебуваємо тут, немов на лоні миру, тоді як навколо світ шматується, а ми хотіли б мати можливість змінити все це».

Поруч разом з Христом

Кардинал назвав обряд омивання ніг серцевиною християнської Пасхи. «Ісус, – поясний він, – перетворює жест того, хто відходить, на жест того, хто служить. Вихід, у логіці Бога, не є втечею від світу, а зануренням у світ до самого дна. Підперезані стегна Ісуса більше не є знаком того, хто втікає від рабства, а того, хто стає рабом заради любові». З цієї причини, застеріг він, «обмивання ніг не є моральним жестом, повчальним прикладом, зворушливою сценою». «Це конкретна форма Пасхи Ісуса. Це спосіб, у який Бог проходить крізь історію. Це спосіб, у який любов вирішує увійти у світ», – наголосив проповідник.

Згадуючи діалог Ісуса з Петром, проголошений у читаннях, патріарх підкреслив радикальність євангельської любові: «Якщо я не вмию тебе, ти не матимеш частки зі мною». Ці слова, як він пояснив, вказують не лише на приналежність, а й на глибоку єдність: «Ти можеш захоплюватися мною, ти можеш слідувати за мною… але якщо ти не приймеш цей спосіб любити, ти не увійдеш у моє царство». Звідси й заклик без опору дозволити Христу любити нас. І в нинішньому контексті Святої Землі, позначеному насильством і страхом, можливо, не можна «змінити великі динаміки історії», але можна «вирішити, чи бути з Христом у Його способі присутності в історії: не над нею, не проти неї, а поруч із нею».

На Землі, поранена війною

Звідси випливає заключне запитання, звернене до всієї спільноти: «Чи хочемо ми бути з Ним? Чи хочемо ми увійти в любов, яка схиляється над нами? Чи прагнемо ми спасіння, яке проходить через служіння?». Цей вибір, за словами ієрарха, стає новим виходом: «Перехід від захисної позиції до дарування, від страху до довіри, від гордості до сопричастя». У Святій Землі, пораненій війною, «Пасха починається саме так: дозволяючи себе любити і навчаючись схилятися над іншими. Сьогодні, – підсумував Єрусалимський патріарх, – звершуючи Євхаристію, просимо про найважливішу благодать: дозволити себе омити. Дозволити послужити нам. Дозволити себе любити без умов. Бо тільки так ми можемо справді бути з Ним. І тільки так наше життя, поволі, набуватиме форми Його Пасхи».

03 квітня 2026, 11:12