Пасха в базиліці Гробу Господнього: Ми свідки того, що камінь відкочено

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

«Свято Пасхи починається не з проголошення перемоги, а зі слухання історії: історії, яка зіштовхується зі смертю, щоб дійти до життя», – сказав Блаженніший Пʼєрбаттіста кардинал Піццабалла, Єрусалимський патріарх латинського обряду, проповідуючи під час Святої Меси Пасхального чування, яку він очолив у Велику Суботу, 4 квітня 2026 р., на світанку в базиліці Гробу Господнього. В зв’язку з війною та обмеженнями, введеними з метою гарантування безпеки, у літургії взяли участь лише кілька осіб, серед яких були францисканські ченці Кустодії Святої Землі, що мешкають у монастирі Святого Гробу, який місцеві християни називають «церквою Воскресіння». «Двері досі зачинені. Тиша майже повна, її порушує, мабуть, лише віддалений шум того, що війна продовжує сіяти на цій святій і понівеченій землі. Проте саме тут, – сказав проповідник, – у цьому місці, де Бог наповнив Собою смерть, Боже слово лунає голосніше за будь-яку тишу».

Кардинал зазначив, що віра християнської спільноти Святої Землі є «випробуваною, тендітною, можливо, втомленою… та все ж такою, що тримається». «Не тому, що ми сильні, а тому, що тут нас підтримує Хтось», – сказав він, підкресливши, що Бог, насправді, «не обрав шлях втечі, а вирішив увійти в людське буття у його найглибшій реальності», взявши на себе всі виміри існування, включаючи «те, що сьогодні, на жаль, ми часто переживаємо у насильницький спосіб: біль і смерть». Не для того, щоб «пояснювати їх здалеку», а «щоб переживати їх зблизька».

Хто відкотить камінь?

Патріарх зазначив, що довготривала літургія Слова крок за кроком привела вірних до Євангелія від Матея: «Стався великий землетрус; бо ангел Господній зійшов з неба, наблизився, відкотив камінь і сів на ньому» (Мт 28,2). «У цей момент, – проповідував він далі, – здається, що немає нікого, хто міг би відкотити камені з гробниць, які страждання від цієї війни продовжують викопувати. Але саме тому ми з ще більшою нагальністю слухаємо запитання, яке жінки носили в серці: хто відкотить нам камінь?». Це запитання є «запитанням кожного пошуку надії, коли здається, що вже нічого не можна вдіяти». «Сьогодні це запитання лунає з усієї Святої Землі та з кожного куточка світу, позначеного насильством, – сказав кардинал. – І відповідь на нього – це не порожні слова, а подія: камінь відкотився. Не завдяки нашій силі, а завдяки силі Божої любові, яка сильніша за смерть».

Як зазначив ієрарх, сьогодні ми перебуваємо тут: у гробниці, яка була відкрита раз і назавжди. Камінь був відсунутий, коли ще було темно, коли ще ніхто не вірив, що це можливо. «І це перше великоднє сповіщення, тут і зараз», – сказав кардинал Піццабалла, додавши: «Бог не чекає, поки закінчаться наші війни, щоб почати воскрешати життя. Він починає в темряві. Він починає в тиші. Він починає в гробниці, яка ще закрита». Пасха, насправді, не є результатом наших зусиль заради миру, «хоч би якими необхідними вони були», вона є «фундаментом, що робить можливими кожні зусилля». «Якщо гріб порожній, то ніщо не є справді закритим. Жодна земля не є назавжди спірною, жодна рана не є назавжди невиліковною, жодна пам’ять не є назавжди заручницею ненависті. Не тому, що це легко – ми знаємо, наскільки це важко, – а тому, що напрямок історії змінився. Ми більше не йдемо назустріч смерті: від цього гробу смерть залишилася позаду. І навіть коли здається, що війна говорить нам протилежне, ми – ті, хто бачив, що камінь відсунуто», – сказав він.