Отець Олександр Оріховський: попри погрози та обстріли, ми залишаємось
с. Аліна Анастасія Петраускайте, SCM – Ватикан
Обстріл Києва вночі 24 травня 2026 р. став одним із найпотужніших з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Росіяни застосували проти України 90 крилатих і балістичних ракет, а також 600 дронів. Зафіксовано влучання 16 ракет та 51 БпЛА на 54 локаціях, а також падіння уламків на 23 локаціях. Одним із районів Києва, який зазнав значних руйнувань стала територія поруч із станцією метро «Лук’янівська». Тут сильно пошкоджений вестибюль станції метро, повністю згорів торговий центр площею понад двадцять тисяч квадратних метрів, який налічував 5 поверхів, міський ринок, а навколишні будівлі зазнали численних руйнувань. За кілометр від цього місця розташований монастир отців домініканців. За 150 метрів від будівлі ракета влучила у дев’ятиповерховий будинок. В інтерв’ю для ватиканських медіа домініканець отець Олександр Оріховський розповів про цю моторошну ніч.
Вігілія Зіслання Святого Духа
За словами отця Олександра, інформація про можливий обстріл тієї ночі, а це була вігілія Зіслання Святого Духа, лунала у медіа. Влада заохочувала людей не нехтувати сигналами повітряної тривоги та перебувати в укриттях. «Здається, що багато людей прислухалися до цих попереджень, бо зранку, після обстрілу, було видно багато батьків з маленькими дітьми, які поверталися з укриттів до своїх домівок, де бачили розбиті вікна і понівечені двері. Насправді дуже добре, що люди ховаються в укриття, бо все одно там безпечніше», – підкреслив домініканець.
Зазвичай під час масованих обстрілів столиці отець Олександр сходить до укриття, яким служить підвал у їхньому монастирі. Оскільки цей район Києва часто зазнавав обстрілів, то священник вже розрізняє, коли атакують дрони, а коли летить ракета. Цієї ночі він пішов до підвалу одразу як почув перші вибухи, які були значно потужніші. Перебуваючи в укритті, він відчував, як все навколо здригається, і мав таке враження, що ракета влучила у їхній монастир або десь дуже поруч. «Єдине, що у цей час встигаєш зробити, коли тебе опановує страх у цій ситуації, то це сказати «Господи, помилуй, рятуй. Коли я трохи заспокоївся вже, то піднявся нагору, щоби подивитись, що з нашим монастирем і де було влучання», – розповів домініканець. З’ясувалося, що більшість вікон у монастирі була вибита, частина дверей повилітала, навіть у підвалі. Дехто з монахів у цей час спав у своїх келіях. Скло, яке вибухова хвиля винесла з вікон, просто пролетіло над ними. На щастя ніхто не постраждав. Виявилося, що ракета влучила у 9-поверхівку, що розташована через один будинок від домініканців.
Великий хаос
Після того, як все трішки вщухло, Настоятель вікаріату Ордену Проповідників в Україні отець Ярослав Кравєц, ОР, вийшов на вулицю. За словами отця Олександра Оріховського, це було чудо, що як раз у цей час на вулицю з сусіднього будинку вийшов 19-річний Андрій. Його батько поїхав у відрядження, тож юнак залишився сам удома. «Андрій вийшов із будинку весь закривавлений. Коли почалися вибухи, він вибігав у коридор і у цей момент на нього впали двері, які розсікли йому чоло. Він трохи знепритомнів, але потім йому вдалося вибратися з будинку. Отець Ярослав забрав Андрія до нашого монастиря і ми надали йому першу медичну допомогу. Невдовзі я завіз його до лікарні, де йому зашили голову», – розповідає домініканець.
Пізніше домініканцю вдалося побувати у тих помешканнях, які найбільше постраждали від обстрілу. Якщо в монастирі найбільше постраждала та частина будівлі, яка була ближче до епіцентру влучання, то квартири мешканців будинку поруч, як зазначив отець Олександр, виглядали як після погрому. Окрім того, що вікон і дверей не було, у помешканнях був великий хаос. Важливим є те, що мещканці прилеглих будинків все ж перебували в укриттях, тож вдалося уникнути більшої кількості втрачених людських життів.
Перед обличчям чергових погроз
Не зважаючи на високу небезпеку та регулярні обстріли Києва, отці домінінканці від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україні продовжують своє служіння у столиці. При монастирі надалі діє Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського, відбуваються зустрічі душпастирства молоді та різноманітні заходи.
Днями в офіційних заявах представники російської влади озвучили погрози можливого знищення столиці за вкрай короткий термін. На запитання, чи є страх перед цими погрозами, отець Олександр Оріховський відповів: «Ніхто з нас не збирається звідси втікати. Нас ці погрози сильно не дивують. Звісно, на початку лютого 2022, коли росіяни окупували Київщину, ми не знали, що тут буде і як буде далі розгортатися ситуація. Різні думки були. Але ми вирішили – ми залишаємось». Попри регулярні обстріли кияни залишаються у місті, виходять на вулиці, щоби прибирати те, що було пошкоджене після атак. Ось це те, що для домініканця означає жити «на своїй землі». «Ми віримо, що це зло, ця істерія зла, все одно матиме свій кінець», – підсумував він.
Господь дасть сили вистояти
У середу, 27 травня 2026 р., завершуючи загальну аудієнцію, Лев XIV звернувся із закликом, коментуючи нещодавні масовані обстріли України, жертвами яких знову стали цивільні. «Війна не вирішує проблем, а лише поглиблює їх. Вона не створює безпеку, а лише примножує страждання та ненависть. Там, де падають ракети та дрони, руйнується також надія, знищуються домівки та місця молитви, втрачаються життя невинних людей», – підкреслив Папа.
«Ми дуже вдячні Святішому Отцю за підтримку, за молитву за Україну, за його слова підтримки. Ми віримо, що Господь дасть нам сили вистояти в цьому. Так, війна несе страшне руйнування, – підкреслив священник. – Це жахіття, це те, що приносить багато смертей цивільних, дітей. Це те, що не дозволяє нашим дітям, молоді, людям, дорослим, всім нормально жити». Отець Олександр надіється, що ці слова Папи почує також агресор, який прийшов на українську землю. «Ми віримо, що Бог нам дасть сили вистояти, зберегти нашу свободу і жити гідно, достойно. Хай ворог повернеться на свою землю й також збереже своє життя. Сподіваємося, що рано чи пізно в нас буде мир і що Україна зможе розквітнути. Ми віримо в це», – підсумував священник.
