Єпископи Франції: не можна завдавання смерті називати братерством
о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан
20 січня 2026 року у сенаті Франції відбудеться обговорення законопроєкту, який передбачає легалізацію евтаназії у формі штучного припинення життя дорослих пацієнтів через так зване право на активну допомогу. Зі свого боку члени Єпископської конференції Франції видали комюніке, опубліковане в часописі «La Croix», в якому стверджують, що даний законопроєкт, який називають «законом братерства», не може вважатися таким, оскільки йдеться про «штучно викликану смерть» через введення пацієнту речовини, яка спричиняє смерть.
Прогалини у реалізації наявного законодавства
«Братерство, основоположна цінність нашої Республіки, полягає не в тому, щоб прискорити смерть тих, хто страждає, або зобов’язати тих, хто доглядає за ними, спричинити її, а в тому, щоб ніколи не покидати тих, хто переживає ці неймовірно важкі та болісні моменти», – підкреслюють єпископи. Вони пригадують, що у Франції вже існує закон Клейс-Леонетті, який регулює питання кінця життя та супровід хворих, визнаючи важливість паліативної допомоги як «єдиної реально дієвої відповіді на виснажливі ситуації, пов’язані з доглядом за невиліковно хворими». Тому виникає питання про доцільність нового закону. Бо якщо у Франції пацієнти важко помирають, то це не тому, що їм ще не дозволено вводити смертельну речовину, а тому, що «чинне законодавство недостатньо застосовується, а доступ до паліативної допомоги залишається дуже нерівномірним по всій країні». «Навіть сьогодні майже чверть потреб у паліативній допомозі залишається незадоволеною», – йдеться в заяві.
Життя потребує прийняття
Ключове твердження комюніке Єпископської конференції Франції полягає в тому, що «не можна піклуватися про життя, завдаючи смерть». Тому єпископи звертаються до політиків, щоб вони враховували під час дебатів й голосувань антропологічні, соціальні та етичні наслідки обговорюваного законопроекту. «Ми покладаємося на особисте і мужнє рішення наших народних обранців. Життя на кожному його етапі і до самого кінця не є темою для дискусії, яку можна обстоювати як будь-яку іншу, виходячи з упереджень і пихатості, вважаючи себе всемогутніми. Життя – це таїнство, яке слід прийняти, уважно вислухавши тих, хто страждає, й проявляючи смиренність, адже для прояву людяності потрібна велика смиренність», – йдеться в комюніке.
