Річниця посвяти Серцю Марії: покликані діяти з упованням на благодать
Світлана Духович - Ватикан
Коли 25 березня 2022 року, Папа Франциск в базиліці Святого Петра в Римі посвячував людство, зокрема Україну та Росію, Непорочному Серцю Марії, Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав Шевчук промовляв ті самі слова акту посвячення в Маірійському санктуарії в Зарваниці на Тернопільщині, єднаючись через трансляцію з іншими санктуаріями світу.
«Коли ми молимося, і просимо про щось Господа, чи звертаємось за посередництвом до Богородиці, кожен з нас хоче, щоб результат був миттєвим. Звичайно, що так було би найпростіше і найлегше, але на жаль, ще до тепер триває жорстока війна проти України, проти українського народу», – зазначив о. д-р Іван Січкарик, священик Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії УГКЦ, коментуючи річницю цієї історичної події. Він підкреслив, що «про цей акт посвяти ми будемо розповідати своїм дітям, а діти – своїм нащадкам», так само, як ми зберігаємо пам’ять про те, як Ярослав Мудрий у 1034 році віддав під Покров Богородиці всю Русь-Україну.
Пояснюючи духовне значення цього акту посвяти, отець-доктор зазначив, що здійснюючи його, ми насамперед, визнаємо, що ми є і прагнемо бути Божими дітьми і дітьми Марії. Тобто, йдеться про акт віри, бо, наприклад, не всі бачать у своєму житті присутність Господа, чи дію і заступництво Діви Марії, так само, «як хтось читає Святе Письмо як простий текст, а хтось відчуває, що це Бог промовляє до нас, і Бог нас веде». «Тому ми всім своїм серцем і всім єством духовно переживаємо цей момент, – пояснює він. – Коли ми в цьому акті посвяти віддаємо своє життя і долю України в руки Пречистої Діви Марії, означає, що ми визнаємо, що наші людські спроможності, ресурси і можливості – обмежені». Отець Іван пояснює, що в молитві посвяти йдеться також про провини всього людства, яке було нездатним побачити світло, яке подає Господь Бог.
Священик наголошує, навіть якщо багато хто не вірив, що Україна вистоїть, вона стоїть. «І в цьому ми бачимо чудо Божої благодаті й заступництво Пречистої Діви Марії, – підкреслює він, – і дякуємо також всім народам за їхню солідарність і за те, що допомагають і підтримують, кожен у різний спосіб. Вони підтримують не лише український народ як такий, але підтримують справедливість і право на життя. І вже це є перемогою».
Пояснюючи, які наслідки має акт посвяти Непорочному Серцю Марії для кожної віруючої людини і як слід чинити, щоб він був діяльним, отець-доктор вказав на приклад Авраама, нашого батька у вірі, який увірував, довірився Богові і вирушив у незнану землю. «Ми також не знаємо, що нас чекає сьогодні ввечері, завтра і через місяць, але ми повинні використовувати свої таланти й докладати зусилля, щоб ми самі, наші родини, парафії, громади і все суспільство стали носіями добра для ближнього. Коли я розмовляю з нашими воїнами, які на певний період часу повертаються з фронту, я бачу в них цей великий дух жертовності: вони усвідомлюють, що те, що вони роблять – це обов’язок захистити життя. Вони знають, що це не є нормальний стан речей, коли хтось іде і обмежує життя інших». За словами священика, навіть у такій драматичній ситуації нам важливо «не згубити Боже світло, світло Пресвятої Богородиці, щоб не переступити межу і залишитися людьми».
«Наш найвищий ідеал полягає в тому, що ми хочемо перебувати під покровом Бога за посередництвом Марії», – підкреслив отець Іван, додаючи, що Бог не може робити щось замість нас (наприклад, готувати їжу, допомагати іншим тощо). Так само, як ізраїльський народ мав багато випробувань під час своєї подорожі пустелею і мусів робити конкретні кроки, щоб їх подолати, так само і ми повинні робити конкретні дії, зберігаючи наш зв’язок з Богом. Як також Діва Марія, дізнавшись, що її родичка Єлизавета була вагітна, негайно почала діяти: вирушила в дорогу, щоб її відвідати і їй допомогти. «І оця готовність служити також має бути присутньою у наших серцях і наших діях», – додав на завершення наш співрозмовник.
