Блаженніший Святослав: молитва і навернення – засоби зупинити війну
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Я заохочую всіх, кожного дня наступного місяця, молитись Розарій за мир, особисто, в родині, в спільноті.[…] А в суботу, 11 жовтня, о 18:00 ми зробимо це разом тут, на площі Святого Петра, під час чування з нагоди Ювілею Марійської духовності», – сказав Папа Лев XIV наприкінці загальної аудієнції, яка відбувалася в останню середу вересня, нагадуючи про те, що жовтень у католицькій традиції є особливим чином присвячений молитві на вервиці. Про те, який відгук цей заклик Святішого Отця зустрів в українському серці, говоримо з Блаженнішим Святославом, Главою і Отцем УГКЦ, який щойно завершив свій візит до Португалії, де у Фатімі брав участь у пленарній асамблеї Ради Єпископських Конференцій Європи.
Ваше Блаженство, Святіший Отець запросив всю Вселенську Церкву та всіх вірних єднатися протягом цього місяця в молитві на вервиці, присвятивши її намірові миру в світі. А сьогодні, у присутності статуї Матері Божої з Фатіми, він особисто очолить цю молитву на площі Святого Петра. Яке значення цей намір має для Вас, що приїхали з країни, яка вже майже чотири роки страждає від цієї жахливої широкомасштабної війни?
Ця духовна ініціатива, ці слова, а також приклад Святішого Отця, знайшли особливий відгук у серці України. Адже наша країна щодня страждає від лиха війни і, мабуть, більше за всі інші народи, молиться за мир і прагне миру. Але ці слова в сучасній мові можуть мати різні значення. Не всі розуміють, що мир є Божим даром. Народи, які живуть у спокої, в мирі, вважають його самозрозумілим. Але в Україні ми розуміємо, що мир – це не лише слово, не лише угода між могутніми, які одного дня вирішать не нападати один на одного. Мир – це життєвий простір, простір гармонії, де людське життя не тільки має можливість бути збереженим, але й розвиватися. Без миру немає культури, немає цивілізації, немає гуманізму, немає майбутнього.
Тому ми особливо сьогодні ввечері, єднаючись із Наступником святого Петра, разом із ним молитимемося за мир. Молитися за мир – це покликання кожного християнина, але також і спосіб зупинити війни. Цікаво, що цю молитву за мир супроводжуватиме Матір Божа, Фатімська Богородиця. Я щойно повернувся з Фатіми, маючи змогу побувати в цьому місці, де Марія з'явилася пастушкам. Заклик Матері Божої до людства молитися і навернутися є рецептом того, як покласти край, як обмежити зло сьогодення, пропозицією, як загасити вогонь війни. Якщо ми розглянемо послання Матері Божої з Фатіми в історичному контексті, то можемо згадати, що в 1917 році світ, Європа були втомлені війною, Першою світовою війною, яка принесла багато руйнувань, багато жертв, але людство, яке розпочало війну, не знало, як покласти край цьому божевіллю. Всі хотіли перемогти, ніхто не хотів програти, ніхто не знав, як здобути дар миру. А Богородиця звернулася не до могутніх цього світу, не до королів, генералів, президентів, командувачів армій. Ні. Вона звернулася до найслабших цього світу. До фатімських дітей, вбогих маленьких пастушків. І там вона передала їм засоби, як досягти цього миру. Це, по суті, два дуже прості засоби: молитва і навернення. Зло не можна перемогти зброєю. Зло можна перемогти лише наверненням, тобто відмовою від зла і поверненням до Бога. Тому молитися за мир означає молитися за навернення тих, хто розпалює війну. І ми, українці, отримали цей заклик молитися за навернення тих, хто нас вбиває.
Й у цьому контексті відкривається інше розуміння слова «молитва», що молитва – це не просто ритуал, молитва – це стосунки. Насамперед, стосунки з Богом. Коли людина, нація, Церква вступають у стосунки зі своїм Богом, тоді вони черпають із джерела вічного життя, але також і джерела цього миру, який потім можуть нести як свідчення в ті контексти, де цього миру вже немає. Тож молитися означає отримувати дар цього миру і бути свідками, будівничими миру в наш час. У нашій Церкві вже десять років існує постійна, щоденна молитва за мир. Щодня о 20:00 за київським часом наш народ молиться на вервиці, яка отримала особливу назву – «Вервиця єднає». Тисячі людей моляться разом, також онлайн, за мир. З моменту початку повномасштабної війни в Україні, більше трьох років тому, ми розпочали безперервну молитву. Є парафії, де двері храмів не зачиняються, і люди по черзі приходять, щоб ця молитва не припинялася. І, звичайно, цього жовтня, а особливо сьогодні ввечері, наша Церква в Україні та в усьому світі буде єднатися зі Святим Отцем у молитві за мир.
На початку цього місяця, під час молитви «Ангел Господній» , Папа Лев XIV цей намір доручив особливо дітям, як це зробила Богородиця понад сто років тому. Яку силу має молитва дітей?
Цього тижня я брав участь у такій молитві дітей саме у Фатімі. Бути там, біля цієї каплички об'явлення, і не тільки чути, але й бачити дітей, які моляться до Матері Божої за мир, роздумують над таємницями Розарію, єднатися з ними в молитві, було для мене особливим даром. У нашій Церкві я зустрів особливе починання: українська школа Святого Йосафата в Торонто започаткувала ініціативу, згідно з якою, не тільки в жовтні, а кожного 13 числа кожного місяця, українські діти збиратимуться на глобальну молитву нашої Церкви за мир в Україні. Я думаю, що й ця ініціатива, яка прийшла від дітей, сила молитви дитини, спроможна відчинити серце Матері, Божої Матері. Вона запевнила нас, що врешті-решт Її серце тріумфуватиме. І ці діти своєю молитвою наближають тріумф Непорочного Серця Божої Матері. Я вдячний нашим дітям, які не тільки вміють молитися, але й можуть для нас бути вчителями молитви. Вдячний за їхнє бажання будувати особисті стосунки з Богом, і в цих стосунках зростати, жити, роздумувати над власною історією, історією своєї країни, своєї Церкви, а також молитвою докладати зусиль для побудови миру в Україні та в світі.
