Зімбабве: центр «Скетімпіло» – обирати життя всупереч викликам

с.Аліна Анастасія Петраускайте, SCM/Sr. Christine Masivo, CPS – Ватикан

Центр «Скетімпіло» (Sketimpilo Centre), яким опікуються Сестри Місіонерки Дорогоцінної Крові під керівництвом сестри Фелістар Дубе, CPS, є справжнім осередком відродженої надії. Його назва у перекладі з мови ндебеле означає «обери життя» – і це гасло, яким центр живе щодня.

Осередок у 1998 році заснувала уродженка Німеччини сестра Людбірґа Шумахер, CPS, у найтемніші часи в історії Зімбабве, коли спалах ВІЛ/СНІДу залишив по собі сиріт, хворих, знедолених та відкинутих суспільством людей. Багато хто тоді втратив надію, а суспільний осуд виявився сильнішим за співчуття.

Пагін, що проростає з сухого пня

Сестра Людбірґа гостро відчула потребу підтримати тих, хто опинився на узбіччі життя: бідних, уразливих дітей, а також дорослих, які безпосередньо зіткнулися з хворобою або її наслідками. Вона згуртувала однодумців, підготувала волонтерів із місцевої громади, організувала візити до хворих удома та почала повертати гідність туди, де вона, здавалося, була назавжди втрачена. Своєю місією вона обрала нагадування людям, які виснажені недугою, що їхні життя все ще мають цінність – попри тавро й ізоляцію, з якими вони стикалися у суспільстві.

Надія відродилася, а сухий стовбур дерева, що пускає нові пагони, став символом цього проєкту – символом того, що життя можливе навіть крізь біль і руїну. Сьогодні, понад два десятиліття поспіль, сестра Фелістар продовжує цю місію з тією ж відвагою.

Центр розвитку

Центр «Скетімпіло» допомагає вразливим сім’ям безпосередньо на дому, замість того щоб відривати дітей від їхніх власних сімей. Завдяки підтримці благодійників, зокрема з Німеччини та Іспанії, центр оплачує навчання майже 120 дітей, надає психологічну допомогу та дбає про те, щоб жодна дитина не почувалася покинутою у своєму стражданні. Результати цієї роботи є реальними. Двоє студентів, яким надавав підтримку центр, зараз навчаються в університеті: один вивчає соціальну роботу, а інший – розвиток, і тепер вони приїжджають, щоб служити тому самому місцю, яке колись допомогло їм.

Навички, що змінюють громади

Найвизначнішою ініціативою центру є його програма навчання практичним навичкам. Щороку 60 молодих людей проходять навчання з шиття, сільського господарства, електротехніки, будівництва та випічки. Вони приносять зміни в село. Ті, хто вивчає будівництво, допомагають будувати будинки для незахищених сімей, а стажери-електрики встановлюють сонячні панелі в сільських школах та будинках. Дехто з тих, хто закінчив навчання в центрі, працюють у національних компаніях, зокрема в електроенергетичній компанії Зімбабве, будуючи майбутнє для себе та своїх громад.

Віра та витривалість

Утримувати таку місію в регіоні зі скрутним економічним становищем – завдання, сповнене труднощів. Тут бракує води, а фінансування завжди залишається нестабільним. Багатодітні родини можуть забезпечити себе лише на короткий час завдяки тій щомісячній продовольчій допомозі, яку центру вдається виділяти.

Проте навіть серед цих викликів сестра Фелістар бачить діяння Божої руки. «Бувають моменти, коли нам здається, що ми не зможемо рухатися далі: немає зарплат, немає коштів, немає їжі для роздачі, – ділиться вона. – Але молитви тримають нас на ногах, а довіра до Бога веде нас вперед». Її переконання просте й глибоке: Бог завжди знайде шлях для тих, хто обирає життя.

Тихе місце з гучним відлунням

Через важку економічну ситуацію в Зімбабве та скорочення фінансування від міжнародних донорів, сестри прагнуть підтримувати місцевих жителів, розширюючи їхні можливості та створюючи робочі місця, щоб люди могли забезпечувати себе самі. Для підтримки своєї гуманітарної діяльності «Скетімпіло» пропонує кілька гостьових кімнат, конференц-зал та невеликі послуги з кейтерингу. Доходи від цих послуг йдуть на виплату заробітної плати персоналу та фінансування місії.

Та все ж виклики залишаються: будівлі хоч і скромні, але вже старі – деякі з них зведені ще на початку заснування центру в 1998 році й потребують ремонту. Навколо з'явилися сучасні конкуруючі заклади, але багато людей усе одно надають перевагу «Скетімпіло» за його спокій, місію та дух гостинності. «Люди знають, що це місце, де про них подбають, – пояснює сестра Фелістар, – і вони приходять, бо почуваються тут у безпеці».

Завжди з чіткою метою

На сьогодні сестра Фелістар є єдиною черницею, яка постійно перебуває в центрі. Її спільнота невелика, але її рішучість – безмежна. Вона вірить, що одного дня «Скетімпіло» зможе перерости у повноцінний центр професійно-технічної підготовки, якого відчайдушно потребує місцева молодь. «Ми працюємо разом – сестри та люди, яким ми служимо; ми приносимо це як жертву Богові, – із вдячністю каже сестра Фелістар. – Я дякую родинам, яких ми підтримуємо: ви завжди цінуєте навіть те мале, що ми можемо вам дати, і ваша вдячність додає нам сил. А нашим донорам я кажу – без вас ми б не встояли, нехай Господь щедро благословить вас».

Робота «Скетімпіло» тримається на щедрості його партнерів, таких як організація German Friends та фонд Manus Unitas. Їхня підтримка допомагає згромадженню і надалі дарувати життя, освіту та повертати гідність тим, хто цього потребує.