Папа конголезцям: християнин є носієм миру, бо Христос є миром

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

«Мир! – Братерство! Братерство! – Радість!» – традиційним конголезьким вітанням Папа Франциск розпочав свою проповідь, виголошену під час Святої Меси, яку він у неділю, 3 липня 2022 р., відслужив на катедральному престолі базиліки Святого Петра у Ватикані разом з конголезькою громадою Риму. Це Євхаристійне богослужіння, звершене в заїрській версії латинського обряду, відбулося в той день, коли Святіший Отець повинен був служити Святу Месу в Кіншасі, столиці Демократичної Республіки Конго, але був змушений відкласти на пізніше цю Апостольську подорож через стан здоров’я.

Завдання християн у світі

Розпочавши свої роздуми зі слова «радість», Папа звернув увагу, що слова з євангельського уривка наповняють нас радістю, бо звіщають наближення Божого царства. «Воно близько, воно ще не прийшло, воно частково приховане, але вже близько нас», – сказав він, додаючи, що ця близькість Бога, «якою є Ісус», стає джерелом радості, але ця радість, «даючи нам мир, не залишає нас у мирі». Вона перемінює життя та спонукає прямувати в далекі сторони, щоби звіщати цю Божу близькість.

«Бо той, хто приймає Ісуса, відчуває, що повинен наслідувати Його, чинити так, як Він, що залишив небо, аби служити на землі, та виходить із замкнутості в собі. Тож якщо запитуємо себе, яким є наше завдання у світі, що ми повинні робити в історії як Церква, відповідь Євангелії чітка: місія», – сказав Святіший Отець, наголошуючи, що християнин не може вдовольнятися посередністю. А якщо виникають сумніви щодо спроможності, то Євангелія показує, що Ісус посилає учнів, не чекаючи, коли вони добре вправляться. Й у цьому уривку про відправлення на місію 72 учнів бачимо «три місійні несподіванки» Ісуса.

Немає місії без сопричастя

Першою такою несподіванкою є спорядження. Як зауважив проповідник, Ісус не каже, що вони повинні взяти, але каже, чого не треба брати з собою: практично нічого, жодного забезпечення… За словами Папи, ми часто думаємо, що наші церковні ініціативи не діють належним чином, бо бракує структур, грошей і засобів. «Спростування дає Сам Ісус. Браття і сестри, не покладаймося на багатства та не біймося нашої вбогості, матеріальної та людської. Чим більше ми є вільними та простими, малими та смиренними, тим більше Святий Дух керує нашою місією», – наголосив Святіший Отець, зазначивши, що Ісус посилає учнів по двоє, чим вказує на те, що фундаментальним спорядженням є ближній. «Не самі, не на власний розсуд, але завжди із братом поруч. Ніколи без брата, бо не існує місії без сопричастя. Немає такого звіщення, що буде ефективним без піклування про іншого», – додав він.

Посланці миру

А яке послання має звіщати Христовий учень. В євангельському уривкові бачимо, що Ісус вручає посланцям дві фрази, перша з яких здається незначною, бувши привітанням: «В який же дім не ввійшли б ви, скажіть перше: Мир домові цьому!». Ісус наказує в будь-якому місці представлятися як посли миру.

«Ось характерна ознака: християнин є носієм миру, бо Христос є миром. З цього розпізнається, чи ми належимо Йому. Якщо ж ми поширюємо плітки та підозри, творимо поділи, чинимо перешкоди для єдності, ставимо свою приналежність понад усе, то ми не діємо в ім’я Ісуса. Хто розпалює образу, штовхає до ненависті, витісняє інших, той не працює для Ісуса, той не несе мир», – сказав Наступник святого Петра, додаючи, що мир починається «із серця кожного з нас», бо якщо живемо Його миром, то Ісус приходить і наша сім’я та наша спільнота змінюються. Він каже нам: «Саме ти неси мир у свій дім, розпочни ти шанувати свою дружину, любити її всім серцем, шанувати та піклуватися про дітей, похилих віком і ближніх. Брате і сестро, будь ласка, живи в мирі, запалюй мир і мир оселиться в твоєму домі, в твоїй Церкві, твоїй країні».

Свідки Божої близькості

Як зауважив проповідник, після побажання миру все послання зводиться до кількох слів: «Наблизилось до вас Боже царство». «Звіщати Божу близькість – ось суть. Надія та навернення випливають з цього: з віри в те, що Бог є близьким і чуває над нами: Він є Батьком нас усіх, Який хоче, щоб усі ми були братами й сестрами», – сказав Папа, додаючи, що коли ми житимемо під цим поглядом, «світ вже більше не буде полем битви, але садом миру, історія вже не буде забігом, в якому потрібно прибігти першими, але спільним паломництвом». І все це «не вимагає великих промов, а кількох слів і багато свідчення».

Христова перемога над світом

Третьою «місійною несподіванкою», що випливає з цієї розповіді, Святіший Отець назвав стиль Христового учня: Ісус посилає Своїх «як ягнят між вовків». Однак, це «не означає бути наївними», але «гидувати будь-яким інстинктом панування та утискання, жадібності та володіння». Той, хто живе як ягня, той не нападає, не є ненажерливим, але перебуває у отарі разом з іншими та знаходить безпеку в Пастиреві, а не в силі чи зверхності, не в жадібності, «яка також завдає багато лиха Демократичній Республіці Конго». «І якщо це здається тобі програшним, то поглянь на свого Пастиря Ісуса, Божого Агнця, Який саме так переміг світ, на хресті», – сказав Папа, побажавши, аби «Господь допомагав нам бути сьогодні місіонерами, прямуючи вперед у товаристві брата та сестри, маючи на своїх губах мир і Божу близькість, несучи в серця лагідність і доброту Ісуса, Агнця, що усуває гріхи світу».