Папа дякує тим, хто помагає в проведенні аудієнцій: дякую за дух вірності
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Якість зустрічі, насправді, починається з дбайливого підходу до її приготування, аж до найдрібніших деталей», – сказав Папа Лев XIV, зустрічаючись у неділю, 1 лютого 2026 р., перед проказуванням молитви «Ангел Господній», із співробітниками папського двору – дворянами Його Святості та службовцями передпокою. Зазвичай вони приготовляють папські зустрічі, зустрічають і супроводжують гостей. Але цього дня аудієнція була саме для них.
«Я особливо радий цій зустрічі, яка – хоч раз – присвячена саме вам і дає мені можливість висловити вам слова вдячності та заохочення», – мовив Святіший Отець, складаючи подяку регенту Префектури Папського дому та його заступнику, що координують їхню діяльність, та всім мирянам, які виконують зазначені служіння, зокрема, за «дух вірності Папі», з яким вони його здійснюють. «Ця відданість супроводжує мене і щодня допомагає мені в апостольській місії, приносячи користь усім, кого я зустрічаю під час державних візитів, аудієнцій, під час урочистих заходів і в більш неформальних ситуаціях», – сказав Лев XIV, підсумувавши їхню працю трьома дієсловами: організовувати, прийняти, привітати.
Насамперед, Святіший Отець відзначив важливість належного приготування кожної зустрічі. «Багатий історією та мистецтвом простір, в якому ми живемо, вимагає настільки ж уважного, як і покірного служіння. За облаштуванням приміщень слідує старанність у жестах привітання та гостинності, які мають бути шляхетними, але не штучними, елегантними, але не вигадливими, щоб випромінювати привітність щодо кожного. Незалежно від того, чи це принц чи паломник, патріарх чи постулант, турбота Наступника святого Петра залишається однаковою щодо всіх і люб'язною до кожного», – підкреслив Лев XIV, додаючи, що «стримана краса» папського протоколу відображається у кожному їхньому жесті.
Згадуючи про історію їхніх попередників, Папа закликав своїх помічників свідчити її цінності послідовним життям, пам’ятаючи, що «почесне служіння» вимагає не тільки особливої деонтології, але в першу чергу – стійкої віри, а як наслідок – духовного стилю, «позначеного любов’ю до Церкви й до Папи».
