Папа Католикосу Килікії ВАЦ: шукання єдності у вірі – шлях до повного сопричастя
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Чи може між нашими Церквами існувати глибший духовний зв’язок, ніж звʼязок апостола Павла з Тарсу, який народився в Килікії, осідку вашого престолу, і отримав вінець мучеництва саме тут, у Римі?» – цим запитанням Папа Лев XIV розпочав своє слово під час прилюдної частини зустрічі з Католикосом Килікії Вірменської Апостольської Церкви Арамом І, приймаючи його у понеділок, 18 травня 2026 р., в Апостольському палаці в Ватикані. Офіційний візит предстоятеля включав приватну розмову, представлення делегації, обмін промовами та подарунками і молитву в каплиці Урбана VIII.
«Святому Павлу, апостолу, який як ніхто інший втілював сопричастя між Церквами, я ввіряю ваше паломництво до Риму», – мовив Святіший Отець, вітаючи гостей, згадуючи також «святих Церкви, що докладали зусилля заради єдності християн», почавши від святого Нерсеса Милостивого, Католикоса Кілікії, «якого можна вважати піонером екуменізму і чиє нещодавнє включення до Римського мартирологу є ще одним прикладом того “екуменізму святих”, який», за словами Лева XIV, «уже єднає наші Церкви».
Тривала історія стосунків
Єпископ Риму зауважив, що «розташований на перехресті різних культур і народів», Католикосат Святого Престолу Килікії протягом тривалого часу відзначається «екуменічним покликанням», зокрема, в тому, що стосується Церкви Риму. Ці особливі стосунки між Церквами, зокрема насичені в Середньовіччі, «отримали новий розвиток в ХХ столітті», особливо, після Другого Ватиканського Собору.
«Ваша Святосте, Ви вирізняєтеся своєю невтомною ревністю як на місцевому рівні, як один із засновників Ради Церков Близького Сходу, так і на міжнародному рівні в Всесвітній раді Церков, де Ви обіймали важливі посади. Я глибоко вдячний Вам за Ваші зусилля у сприянні стосункам з Католицькою Церквою та за Вашу близькість до Церкви Риму, яку Ви вперше відвідали як Католикос під час Тижня молитви за єдність християн у 1997 році і яку з того часу неодноразово вшанували своєю присутністю», – сказав Лев XIV, дякуючи також за особистий внесок католикоса і розвиток богословського діалогу, зокрема, через відповідну міжнародну змішану комісію, в якій вірменські делегати відіграють важливу роль і яка вже опрацювала цінні документи про природу й місію Церкви, про сопричастя в первісній Церкві та про таїнства. «Я щиро надіюся, – додав Папа, – що, незважаючи на нещодавні труднощі, цей діалог поновиться з новими силами, адже відновлення сопричастя між нашими Церквами неможливе без єдності у вірі».
Плекання єдності серед випробувань
Наприкінці Святіший Отець також згадав про свій грудневий візит до Лівану, країни, з якої походить Арам І, зауваживши, що ця «дорога його серцю» земля протягом тривалого часу засвідчила світові, що люди різних культур і релігій можуть жити разом як одна нація, але тепер переживає важкі випробування. «У час, коли єдність і цілісність вашої країни знову опинилися під загрозою, наші Церкви покликані зміцнювати братерські зв’язки, що єднають християн не лише між собою, а й із їхніми братами та сестрами з інших спільнот на їхній спільній батьківщині», – сказав Лев XIV, запевняючи у своїй молитві за народ Лівану та за Церкви Близького Сходу.
«У ці дні, що передують урочистості П'ятидесятниці, коли ми готуємося знову пережити таємницю чуда зішестя Святого Духа на Церкву, що зароджувалася, я вдячний за те, що після цієї зустрічі можу разом із Вами, Ваша Святосте, помолитися до Духа, Господа і Джерела життя, щоб Він дарував нам дар єдності, дарував нам тривалий мир і оновив обличчя землі», – підсумував Папа.
