Коли школа – це довіра і підтримка: досвід освітніх центрів «Вулик»
Світлана Духович – Ватикан
У контексті повномасштабної війни, яку Росія веде проти України вже понад три з половиною роки, українська освіта стикається з безпрецедентними викликами: 4358 навчальних закладів постраждали від російських бомбардувань та обстрілів, 400 з них зруйновано повністю. Але відсутність приміщень – це лише одна з проблем. У багатьох регіонах, особливо поблизу лінії фронту, учні не відвідують очні заняття з початку пандемії і бачать вчителів та однокласників лише через екрани комп'ютерів або смартфонів. Це негативно позначається на їхньому психологічному здоров’ї, соціальних навичках та рівні знань. Батьки та вчителі, які, безсумнівно, є частиною освітнього та виховного процесу, також стикаються з багатьма труднощами, основна серед яких – відсутність безпеки.
Освітні центри «Вулик»: новий дім для учнів
Окрім державних установ, численні міжнародні організації та громадські об'єднання допомагають країні подолати виклики в галузі освіти під час війни, надаючи фінансову та технічну підтримку. Волонтери, батьки та вчителі також докладають зусиль, щоб дати дітям можливість навчатися. Одним із місць, де освітній процес не тільки продовжується, а й розвивається, є освітні центри «Вулик», створені міжнародним благодійним фондом «savED», що діють у семи найбільш постраждалих регіонах. Їх близько сотні, вони облаштовані в уцілілих частинах шкіл, або в інших місцях, таких як будинки культури, амбулаторії чи укриття. Тут діти можуть навчатися, отримувати психологічну підтримку та почуватися в безпеці.
«Ми назвали їх “Вулик”, тому що він гудить, бо там діти, і вчителі з ними займаються, – пояснює Катерина Мудра, координаторка аналітичного напряму “savED”. – Але ці центри – це не лише про стіни: окрім того, що ми робимо ремонт, забезпечуємо меблями, навчальними матеріалами, гаджетами, ми також залучаємо тьюторів, яких шукаємо на місці і які проводять різні заняття, від арт-терапії, театру до робототехніки». Крім того, тьютори допомагають дітям підключитися до онлайн-уроків, якщо вони не мають такої можливості вдома. Центри стають соціальними просторами, місцями, де діти можуть почуватися в безпеці та взаємодіяти з іншими. Катерина розповідала, що в одному із їхніх центрів організували навіть чайну церемонію, що стала символом довіри та відкритості: «Діти приходять до “Вулика” як додому, бо вони відчувають, що це місце безпеки, де вони можуть поговорити та побути разом. І це особливо цінне для прифронтових громад, де для дітей немає багато альтернатив».
Роль вчителів і тьюторів у складних умовах
Аналітикиня додає, що для вибору наставників вони оцінюють не тільки їхні професійні компетенції, а й здатність працювати з дітьми, які перебувають у складних психологічних ситуаціях. Тьютори проходять процес ознайомлення з фондом та вступні тренінги. Окрім того, в процесі праці вони отримують постійну підтримку від координатора і є частиною активної мережі, де вони діляться досвідом і створюють міцні зв'язки. «Ми організовуємо для них різні заходи та поїздки, під час яких вони відчувають себе як одна родина. Ми постійно з ними працюємо, бо знаємо, наскільки вони важливі для освітнього процесу».
Програма, яка допомагає наздогнати втрачене
Окрім освітніх центрів «Вулик», фонд «savED» також пропонує спеціальні освітні програми. Програма «Catch-Up» була розроблена для подолання освітніх прогалин, які накопичилися в дітей та підлітків під час пандемії та повномасштабної війни. Катерина розповіла, що однією з найбільших проблем, яку вони помітили, є те, що багато дітей, навіть якщо і вміють читати, не розуміють змісту тексту і не можуть відповісти на запитання після прочитання. Серед причин цього явища – стрес і тривога. Крім того, після такого тривалого періоду онлайн-навчання учні не можуть зосередитися на матеріалі, оскільки завдання зазвичай подаються в електронному або відео-форматі. Вони звикли взаємодіяти з коротким контентом, а не з довгим текстом.
Катерина Мудра пояснює, що кожна навчальна сесія, яку вони пропонують учням, складається з приблизно 24 уроків з кожного предмета, з перевіркою результатів наприкінці. «Щоразу ми бачимо, що це справді допомагає подолати освітні втрати, – наголошує вона. – Це не означає, що ми відбираємо найслабших дітей для цієї програми. Просто в них не було можливості нормально навчатися, і вони не мали змоги займатися з вчителями». В рамках цієї програми, яку реалізовує «savED», вчителі постійно співпрацюють з командою методистів, які розробляють матеріали з різних предметів. «Позитивні результати, які показали учні на підсумкових тестах, дали нам зрозуміти, що, по-перше, дітям потрібні вчителі, які працюють з ними і пояснюють їм матеріал. По-друге, вчителі також потребують підтримки, тому що під час війни вони дещо розгубилися. А наша методична підтримка і психологічна допомога значно полегшують їхню роботу».
Довіра як фундамент освіти в час війни
У фонді «savED» переконані, що довіра є ключовим елементом, без якого освіта в умовах війни неможлива. Вона допомагає підтримувати стабільність, мотивацію та будувати майбутнє. Довіра є надзвичайно важливою для підлітків, оскільки сприяє розвитку самооцінки, почуття приналежності та самостійності. Це переконання спонукало «savED» започаткувати програму для підлітків UActive. В рамках цієї програми підлітки обирають проекти, які вони хочуть реалізувати, і мають можливість виграти фінансування для їх реалізації. Ініціатива дозволяє підліткам не тільки здобувати нові знання, спілкуватися, але й робити щось важливе для своєї громади. «Наші вчителі помічають, – ділиться Мудра, – що протягом цих тижнів діти дійсно розкриваються. Вони здивовані, коли бачать, що один з учнів, наприклад Іван з восьмого класу, здатний так добре організувати процес або скласти бюджет. Насправді, часто перемагають дуже цікаві проекти. Наприклад, одна з команд виграла фінансування для облаштування шкільної їдальні в стилі Гаррі Поттера. Це дійсно вражаючий результат, адже це село, де школа була повністю зруйнована під час обстрілів».
Як говорити учням про війну?
«Як говорити про війну Росії проти України в школі», – таку назву має посібник, опублікований Міністерством освіти України на початку 2024 року. Посібник містить практичні поради щодо того, як порушувати тему війни на уроках різних предметів. Але, як пояснює представниця «savED», багато тем не потребують пояснення, тому що «про війну говорять, не говорячи». «Усі живуть у цьому контексті, – каже вона, – і розуміють, що коли лунає сигнал тривоги, потрібно спускатися в укриття. Зазвичай вчителі та вихователі намагаються надати конкретну підтримку та практичні вказівки. У наших “Вуликах” ми пропонуємо заняття з мінної безпеки, бо розуміємо, що для цих громад це дуже актуально. Також організовуємо заняття з психоемоційної підтримки, бо тривожність та відчуженість від школи вимагають нашої уваги. Це потрібно для того, щоб допомогти дітям повернутися до навчального процесу. Іншими словами, ми працюємо не з самою війною, а з її наслідками для дітей».
Сила спільноти, що надихає
Наша співрозмовниця – молода українка, яка після короткого періоду проживання за кордоном вирішила повернутися в Україну, щоб зробити свій внесок у майбутнє свого народу. В рамках своєї діяльності у фонді «savED» вона відвідала деякі громади, де вони створили свої освітні центри «Вулик». «Кожного разу, коли я туди приїжджаю, – ділиться вона, – я бачу, з одного боку, школи, яких більше не існує, лише руїни. Замість школи – приміщення в підвалі сільської ради, де ми намагаємося облаштувати один із наших центрів, але де спочатку немає навіть стільців і парт. Але потім ти бачиш дітей, тих самих, що й раніше, і серце щемить, адже розумієш, що це дає справжню цінність. Ти відчуваєш важливість того, що ти робиш».
