Карітас Україна: підтримка на кордоні тих, хто прибуває з окупованих територій
Світлана Духович – Ватикан
Існує прикрий парадокс у тому, як українці виїжджають з територій, окупованих Російською Федерацією, щоб дістатися до тих, що перебувають під контролем українського уряду: замість того, щоб перетнути кордон безпосередньо, вони змушені проїжджати через Росію та Білорусь. Тисячі кілометрів подорожі, процедури фільтрації та години перевірок зрештою приводять до пункту пропуску «Мокрани–Доманове» (Волинська область, на кордоні з Білоруссю), де сьогодні діє єдиний гуманітарний коридор для громадян України. Добравшись туди, вони втомлені, виснажені й потребують підтримки. Після перетину кордону допомога організовується завдяки співпраці державних установ та гуманітарних організацій.
Однією з таких організацій є «Карітас Україна», яка працює тут з лютого 2025 року. «Наша робота випливає з потреб людей та розуміння їхньої ситуації, – поділився в інтерв’ю для ватиканських медіа Григорій Селещук, віцепрезидент «Карітас Україна». – Спочатку це були дуже конкретні потреби: люди прибували на кордон, не маючи можливості продовжити подорож і не маючи транспортних засобів. Тому ми організували перевезення, насамперед для самотніх літніх людей та осіб з обмеженою мобільністю, які не мають ресурсів, щоб самостійно впоратися з логістичними труднощами. Часто подорож з окупованих територій триває три, чотири або навіть п’ять днів, з численними пересадками. Це довгий і дуже виснажливий шлях. Для нас було надзвичайно важливо відгукнутися на цю потребу, спираючись на пошанування гідності людей, щоб вони відчули, що їх цінують і зважають на їхні потреби».
Наш співрозмовник розповів, що з часом з’явилися й інші потреби. Наприклад, у багатьох людей не було грошей на квитки, необхідні для продовження подорожі територією України. Тому їм купували квитки. Крім того, очікування на потяги чи автобуси могло тривати три, п’ять або навіть сім годин: у той час було важливо запропонувати гарячу їжу або щось поїсти, щоб люди могли відчути хоча б мінімальну підтримку та гостинність. «Був випадок, коли жінка змогла покинути окуповану територію з двома дітьми 14 і 16 років, – розповідає він. – У неї там загинув чоловік, а всі документи були знищені. Вона приїхала сюди лише з дітьми, не знаючи, що робити далі, куди йти, без документів, без нічого». У таких випадках кейс-менеджери й кризові консультанти «Карітас» знаходять для цих людей місце для проживання. Вони також надають юридичні консультації, необхідні для відновлення документів та пошуку в архівах в Україні, щоб підтвердити особу та дозволити людям продовжити свій шлях.
«Ми також надаємо психологічну підтримку, – підкреслює віцепрезидент “Карітас Україна”, – адже дуже часто люди прибувають у стані сильного стресу, тривожності та розгубленості. Дехто з них уже багато років, ще до 2022 року, не був на території, підконтрольній українському уряду. Крім того, ми знаємо, що для того, щоб дістатися до кордону, їм довелося пройти різні види перевірок та процедур фільтрації. Тому вони приїжджають у дуже знервованому, переляканому стані. Саме тому психологічна підтримка є надзвичайно важливою».
В гуманітарному хабі на прикордонному пункті «Мокрани–Доманове» «Карітас Україна» тісно співпрацює з Офісом Омбудсмена. «Через них надходить багато звернень від вразливих людей, які потребують медичної допомоги або мають обмежену мобільність, – пояснює Григорій Селещук. – Ми беремо на себе ці випадки, допомагаємо знайти житло та отримати доступ до необхідних послуг в Україні. Ми також надаємо початкову фінансову підтримку, щоб на перших етапах люди відчували, що мають хоча б мінімальний ресурс і можуть самостійно покривати свої потреби».
У підтримці українців з окупованих територій, які переходять гуманітарний коридор на українсько-білоруському кордоні, беруть участь й інші організації, і це, за словами нашого співрозмовника, є надзвичайно важливим, оскільки фінансування не завжди є постійним і одночасним. Коли одна організація має ресурси, а інша – ні, створюється своєрідна передача естафети та взаємна підтримка. Поряд із «Карітас Україна» працюють також інші організації, такі як «Право на захист», Help to Live та Save Ukraine, які працюють у тому ж хабі в тісній взаємодії. За рік «Карітас» надав допомогу понад 2500 осіб. «Для невеликої команди з чотирьох осіб це величезна робота», – підкреслив Селещук. Він наголосив на важливості їхньої співпраці з організацією Catholic Relief Services (CRS), яка підтримує «Карітас Україна» в багатьох напрямах діяльності й зацікавлена підтримати їх і в цьому напрямку.
У вівторок, 19 травня 2026., пункт перетину «Мокрани–Доманове» на кордоні між Україною та Білоруссю відвідала делегація з представників близько 30 посольств на чолі з Омбудсменом України Дмитром Лубінцем. Також були присутні представники Організації Об’єднаних Націй, зокрема керівництво UNHCR та ЮНІСЕФ. «Метою ініціативи, – пояснив віце-президент «Карітас Україна», – було показати цей процес та потреби людей, які перебувають у складних обставинах, а також звернути увагу на особливу категорію – дітей та молодь, які повертаються з тимчасово окупованих територій. Це дуже важлива тема, адже лише серед бенефіціарів “Карітасу” було майже 400 неповнолітніх». Віцепрезидент додав, що в міжнародному контексті, де зростає увага до дітей, які живуть на окупованих територіях, надзвичайно важливо створити механізми, що забезпечать їм доступ на територію України, підконтрольну українському уряду.
У співпраці з благодійною організацією Save Ukraine, «Карітас Україна» реалізує проєкт, спрямований на допомогу молоді та дітям. «Йдеться про те, щоб полегшити їхнє переміщення на контрольовану українським урядом територію, і, насамперед, допомогти їм в інтеграції: відновленні документів, поверненні до повсякденного життя», – пояснює Селещук. «Якщо вони хочуть продовжити навчання або будувати своє майбутнє в Україні, ми супроводжуємо їх на цьому шляху. Насправді запитів із окупованих територій щодо переїзду на територію України є досить багато. І наше завдання – максимально поширювати інформацію про таку можливість. Але ще важливіше – допомагати тим, хто вже готовий, хто хоче і шукає способи приїхати, щоб жити тут далі».
