Віра Церкви (40): сакральне мистецтво, що сприяє красі літургії

о. Яків Шумило, ЧСВВ

Завершуючи огляд музичної традиції Церкви, у цьому епізоді ми поглянемо на музичне мистецтво в літургії та риси сакрального мистецтва згідно з навчанням Конституції про святу літургію Sacrosanctum Concilium. Йдеться про шляхи, які допомагають уприсутнити Божу красу – любов Бога, що об’явилася нам у пасхальному таїнстві, яке переживаємо в літургії Церкви.

Пріоритет співу над музичними інструментами

Як ми говорили у попередньому епізоді, Конституція про святу літургію заохочує до дбайливого плекання народного релігійного співу, який є важливою спадщиною віри й культури. У музичних традиціях різних країн ми маємо можливість краще пізнати серце народу, який через свою культуру виражає віру завжди оригінальним і творчим способом.

Поряд зі співом соборний документ торкається теми використання в літургії музичних інструментів, зокрема органу: «В Латинській Церкві слід тримати у великій пошані орган як традиційний музичний інструмент, чиє звучання спроможне надавати дивовижної краси церковним церемоніям і могутньо возносити уми до Бога і до всього вишнього. Щодо інших інструментів, то їх можна допускати в богопочитанні на розсуд і за згодою повноважної місцевої влади». Ці норми, актуальні для латинського обряду, мають свою передісторію та майбутнє в інших документах Церкви, які детальніше регулюють використання музичних інструментів.

Якщо поглянути загалом на співвідношення між співом та музичними інструментами, то воно базується на користь першого. Значною мірою це пов’язано з апологетами, Отцями Церкви та першими церковними письменниками. Климент Олександрійський (+215) стверджував, що для прослави Бога християнам потрібен лише один інструмент – Слово. Ця особливість є надзвичайно важливою, адже християнська пісня виражає свою мелодійну природу не лише через звучання, а й формуючи мелодію в ритмі Божого слова. Ось так на зорі християнства встановився певний напрям у співвідношенні між сакральним співом та музичним інструментарієм. Цілком можливо, що причиною цього також був контраст між галасливою, сповненою веселощів поганською музикою та сакральним співом, у якому пріоритетом є слово, яке обрав Господь, щоб зробити Себе для нас зрозумілим. Починаючи з VII століття, лише орган був гідний супроводжувати молитву Церкви.

Мудре використання музичних інструментів в літургії

У навчанні ІІ Ватиканського Собору присутня обачливість щодо використання в літургії інших музичних інструментів, окрім органу; на це вплинули також історичні передумови. З появою ораторій у XVI столітті музичні інструменти поступово переходили зі світського середовища до храмів як складові оркестру, що використовувався під час богослужінь. Наслідком цього стало створення численних творів духовної музики. Однак не все в цій сфері відбувалося збалансовано, оскільки протягом XIX століття оркестрова музика спричинила зловживання в храмах, які ставали своєрідним продовженням театру і підривала розважливий і умиротворений характер літургійної молитви. У відповідь на це запроваджувалися різноманітні застереження, які регламентували використання та підбір музичних інструментів у літургії. Серед іншого йшлося про підкреслення першості співу; інструменти повинні були його супроводжувати. Внаслідок цих перипетій найсприятливішим музичним інструментом став орган, який зливається з голосами хору, підтримуючи їхню тональність, що є неабиякою перевагою, оскільки сама структура цього інструменту сприяє хоровому співу. На жаль, таку підтримку неможливо отримати від електронних інструментів, які за своєю природою бідні на гармонійні звуки і погано підтримують інтонацію.

Соборна Конституція про літургію уможливлює застосування в Церкві інших музичних інструментів, «якщо вони придатні або їх можна пристосувати для священного вжитку, якщо не суперечать гідності храму та якщо справді сприяють духовному зростанню вірних». Ці зауваги пов’язані з тим, щоб не вносити елементи розваги туди, де повинна зберігатися строгість молитви, а також із небезпекою перетворення богослужіння на концерт. Зрештою розсудливість і увага до мети літургійної молитви можуть також допомогти в судженні про мудре використання інструментів, щоб вони служили допомогою, а не перешкодою.

Опіка над митцями

Соборна Конституція Sacrosanctum Concilium також звертає увагу, щоб єпископи і священники піклувалися про митців, аби ті проймалися духом сакрального мистецтва і святої літургії. «Ті митці, які за спонукою свого таланту мають намір служити Божій славі у святій Церкві, нехай завжди пам’ятають, що в їхньому ділі йдеться про певне священне наслідування Бога-Творця і про твори, призначені для католицького богопочитання, для вдосконалення, побожності й релігійного виховання вірних», – читаємо в документі. Сакральне мистецтво потребує від митців необхідних якостей. Їхня роль розглядається не просто як професійна робота, а як справжня місія, служіння, яке має бути здійснене на благо християнської спільноти з технічною компетентністю та глибокою духовністю.

Проявляючи свій талант, митець повинен пристосувати свою суб’єктивність і естетичні смаки до потреб літургії та норм Церкви. Наприклад, композитори покликані оновлювати давній репертуар, залишаючись вірними літургійним вимогам і відчуваючи себе спадкоємцями великої традиції. Це не дорівнює творчому застою або ностальгії за минулим. Навпаки, автор повинен пройти школу Церкви і вміти оригінально й вірно інтерпретувати сьогоднішні потреби, дух співаної літургії та зі смиренним і вірним серцем поставити себе на служіння церковній громаді. Не йдеться також про відмову від якості чи зниження мистецького рівня творів, а про усвідомлення відповідальності за продовження традиції минулого, щоб передати майбутнім поколінням репертуар, здатний інтерпретувати сучасну молитву та духовність. Як наслідок, поетична творчість авторів завжди спиратиметься на біблійні й богословські джерела, які ними перечитуються та інтерпретуються. Вірність Божому слову й вірі Церкви гарантує автентичність співаної молитви та підтверджує її виховне значення. Таким чином, співане Боже слово в літургії формуватиме здатність чути голос Божий і з радістю відповідати на Його любов.

Особливості сакрального мистецтва

Кінцева глава Конституції Sacrosanctum Concilium присвячена сакральному мистецтву і богослужбовим речам. Ці положення є важливим орієнтиром, щоб завдяки творам людського генія поширювати Божу славу та спонукати людей благоговійно звертатися з думкою до Бога.

Сакральне мистецтво служить урочистому публічному богопоклонінню, яке здійснюється у Церкві. Тому в соборному документі можна побачити кілька характеристик, якими повинно відзначатися мистецтво, щоб воно було придатним для використання у літургійній сфері. Зокрема мистецькі твори повинні спрямовувати розум людини до Бога, надавати предметам культу гідності, благопристойності та краси, позначати і символізувати надприродні реалії, узгоджуватися з вірою, побожністю і святобливо успадкованими законами. Завдяки цим критеріям сакральне мистецтво відрізняється від релігійного, адже вміло тлумачить надприродну реальність, яка виходить за межі суб’єктивної індивідуальності.

У сакральному мистецтві прагнення до вираження надприродної краси не обмежується естетичними формами і не є втечею від реальності, оскільки з божественної перспективи краса разом з істиною і добром ототожнюється з Богом. Ця особливість відрізняє сакральне мистецтво від звичайного переживання естетичної краси, яка часто зводиться до іманентного феномена. Наприклад, деякі сучасні тенденції заперечують трансцендентний вимір краси, який пов’язаний з істиною та добром. Як наслідок красу позбавляють її онтологічного значення, емансипуючи від вищого порядку буття, і зводять до банального естетичного переживання. Своєю чергою сакральне мистецтво повинно збуджувати в людях таїнство Бога, Який об’явився в особі Ісуса Христа, провадячи їх у напрямку любові до Бога Творця і Спасителя – надприродної краси і сяйва істини. З цієї причини сакральне мистецтво підносить серце людини до Бога, Який сяє у творах мистецтва, народжених із віри.

__________________________-

Бібліографія:

ІІ Ватиканський Собор, Конституція про святу літургію «Sacrosanctum Concilium» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституції, декрети, декларації. Коментарі, Свічадо, Львів 2014, 118,120,122-123,127.

A. BRANDELERO, La musica strumentale nel santuario, in URL: < https://rivistacattolica.it/la-musica-strumentale-nel-santuario/ > (in 09/10/2025).

M. FRISINA, La musica nella liturgia, (Quaderni del Concilio, vol. 14), Shalom editrice, 2022, 54-56, 60-63.

U. M. LANG, Bellezza e liturgia: verso una comprensione del concetto di liturgia come un affacciarsi del Cielo, in URL: < http://www.diocesiportosantarufina.it/home/news_det.php?neid=1230 > (in 09/10/2025).