Віра Церкви (47): виноградна лоза – символ єдності з Христом
о. Яків Шумило, ЧСВВ
У попередньому епізоді ми роздумували над образом Церкви як Божої ниви. Догматична Конституція Lumen gentium також додає: «Її посадив небесний Господар, неначе виноградник добірний (пор. Мт. 21,33-43). Христос є лоза істинна, що вділяє життя і плідність гілкам, тобто нам, що перебуваємо в Ньому через Церкву, і без Нього нічого чинити не можемо (пор. Ів. 15,1-5)». Образ Христа як виноградної лози взятий безпосередньо з Ісусового навчання в Євангелії від Івана (Ів. 15, 1-11). Пригляньмося ближче до цього образу, використовуючи богословське та мистецьке тлумачення слів Христа.
Приносити плоди віри через єдність з Христом
Метафора виноградної лози та гілок описує стосунки, які віруюча особа повинна мати з Ісусом. Цей образ також присутній у Старому Завіті для опису обраного народу Ізраїлю як улюбленого Божого виноградника. Новизна, яку вносить Євангеліє, полягає в тому, що виноградник тепер – це Ісус, в Якому повністю реалізуються ті синівські стосунки, які Бог завжди бажав мати з людством. Говорячи, що Отець є виноградарем, а Він – виноградною лозою, Ісус змальовує між Ними глибокий зв’язок. У взаєминах з Отцем Ісус є для людини прикладом синівських стосунків, які виражають настільки велику любов, наскільки великий є сам Господь у Пресвятій Трійці.
«Я виноградна лоза, ви – гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Ів. 15,5). Ці слова Ісуса звернені до всієї Церкви, яка містично з Ним поєднана. У центрі уваги Христа – турбота за близькі, взаємні стосунки між Вчителем і учнями. Коли ці стосунки руйнуються, члени Церкви нічого не можуть чинити. На перший погляд Ісусове навчання про єдність здається нереалістичним. Однак суть навчання не обмежується буквальним прочитанням, адже християнам вдається щодня робити багато речей, будучи зосередженими не на Христі, а на чомусь чи комусь іншому. Питання полягає не в діяннях як таких, а в тому, чи приносять вони плоди для духовного життя. Відповідь криється в тому, що щедрі плоди віри можна приносити тоді, коли християни стають близькими учнями Христа. Без благодаті близьких і довірливих стосунків з Ісусом особа стикається з катастрофічними наслідками: вона стає схожою на сухе, безплідне гілля, придатне лише для того, щоб бути кинутим у вогонь. Таким чином, відлучаючись від Ісуса, навіть чинячи багато, можна зануритися в безсенсовність – анти життя, де людина зветься християнином у поверховому значенні.
Натомість бути близьким учнем або ученицею Христа, тобто залишатися з Ним з’єднаним, означає приймати й реалізовувати Його слово, щоб отримати обітницю: «Просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас» (Ів. 15,7). У цьому контексті Боже слово і молитва людини поєднуються: віруюча особа залишається з’єднаною з Ісусом, слухаючи Його Слово і навчаючись просити в молитві те, що виходить із Його Слова. Внаслідок слухання Ісуса та звертання до Нього християни стають свідками дії Бога у світі. Бог стає присутнім і прославленим у світі, коли учні Ісуса залишаються з’єднаними з Господом Ісусом через вірне слухання Його Слова та молитву. Це ті плоди, яких бажає Отець від віруючих осіб, які з’єднані з Його Сином. «Бути таїнством внутрішнього з’єднання людей із Богом – це перша мета Церкви», – навчає Катехизм Католицької Церкви.
Значення зображень виноградної лози
Християнський Схід та Захід упродовж історії по-різному виражали євангельську дійсність інтимної єдності між Христом та Церквою. Погляньмо на два приклади, які можна побачити в мистецьких творах. Одним із репрезентативних зображень Церкви на Заході є мозаїка на апсиді базиліки святого Климента в Римі, яка датується між XII і XIII століттям і виражає життєву силу християнства. У центрі – розп’ятий Христос, від якого проростають лози та гілля. Хрест – дерево життя, посаджене на пагорбі як уособлення раю, який зрошується річками, з яких лані п’ють воду життя – біблійний символ поживи для всіх, хто прагне Бога (пор. Пс. 42,2; Ів. 7,38; Одкр. 22). Церква Христова порівнюється з виноградною лозою, яку закон в’ялить, а хрест оживляє. Виноградна лоза представлена великою рослиною, яка пишно росте з землі, зрошеної кров’ю Христа. У різних місцях мозаїки зображені сцени з повсякденного життя, що означає: все людство і творіння черпають життя з цієї рослини. Представлений інтимний зв’язок між Христом і творінням реалізується у звершенні Святого Таїнства Євхаристії під час Святої Літургії / Святої Меси на вівтарі, що знаходиться під мозаїкою. У такий спосіб таїнство Церкви, зображене на мозаїці, стає реальністю на вівтарі.
Головним елементом мозаїки є хрест, який надає сенс усьому сюжету. Він постає не як смертне знаряддя, а як престол, з якого царює Відкупитель і притягає всіх до себе (Ів. 12,32). По боках від нього Пресвята Богородиця та святий апостол Іван, а дванадцять білих голубів вмощених на хресті, символізують дванадцять апостолів, які принесли світові Добру Новину. Обабіч хреста знаходяться чотири Вчителі Західної Церкви: святі Амвросій, Григорій, Єронім та Августин. Не бракує й тварин, серед яких павич, що уособлює душі спасенних у раю. На самому вершечку – монограма Ісус Христос – означення перемоги, яку Ісус здобув над смертю за допомогою хреста. Під монограмою серія хвилеподібних півкіл представляє відкриті небеса з рукою всемогутнього Отця, що простягає Синові корону, яка символізує перемогу. У нижній частині мозаїки зображено дванадцять ягнят, які прямують до Агнця Божого. Ягнята, із зверненим на хрест обличчям, виходять із двох міст: Вифлеєму та Єрусалиму – міста народження, смерті й воскресіння Христа.
Високо в центрі зображений Ісус-Вчитель з розгорнутою книгою – образ Христа-Вседержителя, уже не мученика на хресті, а судді людства, Який сидить у славі. Образ Христа-Пантократора прилягає до напису, що огортає всю апсиду: «Слава на небесах Богу, що сидить на престолі, і мир на землі людям доброї волі». Христові поклоняються по правиці й лівиці четверо євангелистів: Лука (бик), Іван (орел), Матей (людина з крилами) і Марко (лев). Нижче зображені пророки й мученики, які свідчать про славу Того, хто сидить на престолі. Ліворуч зображений апостол Павло, який навчає святого Лаврентія слідувати за хрестом Христовим. Святий Лаврентій тримає в руці хрест, а під ногами – решітку як нагадування про свою мученицьку смерть. Нижче зображений пророк Ісая з сувоєм пророцтва: «І бачив я Господа на високім і піднесенім престолі» (Іс. 6,1). Праворуч апостол Петро наставляє святого Климента, вказуючи на Христа. Святий Папа Климент тримає в руці якір, а під ним – човен, навколо якого плаває риба; це алюзія на мученицьку смерть святого Климента, до якого прив’язали якір і кинули в Чорне море. Під ним зображений пророк Єремія, який тримає сувій від свого секретаря Варуха із написом: «Такий наш Бог; ніхто йому не рівний!» (Вар. 3,36).
Християнський Схід також багатий на традицію ікон виноградної лози. Найдавніше зображення Христа як виноградної лози датується XV століттям, коли візантійські іконописці, тікаючи з захопленого османами Константинополя, знайшли притулок на острові Крит і горі Атос. Роздуми над євангельським текстом «Я – виноградна лоза, ви – гілки» (Ів. 15,5) породили ікону із зображенням виноградної лози, від стовбура якої розгалужуються дві великі гілки, що символізують дві природи Христа, а в центрі – Ісус, Який благословляє людей. Від гілок відгалужуються дванадцять пагонів (по шість з кожного боку), всередині яких з’являються дванадцять апостолів – символ Церкви.
Отож образ Церкви, де Христос є істинною лозою, є спонукою до того, щоб кожен член Церкви був тісно об’єднаний з Ісусом, аби Його учні приносили рясні плоди. Живильним соком виноградної лози є Христове слово та Пресвята Євхаристія, яка веде до вічного життя. У такий спосіб можливо зміцнювати єдність у Церкві, містичному Тілі Христовому.
Бібліографія:
ІІ Ватиканський Собор, Догматична конституція про Церкву «Lumen Gentium» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституції, декрети, декларації. Коментарі, Свічадо, Львів 2014, 6.
M. G. RIVA, Le immagini della Chiesa, (Quaderni del Concilio, vol. 17), Shalom editrice 2022, 10, 25-26.
