Угорська Екуменічна Служба Допомоги – екуменічний вимір підтримки України

Олена Комісаренко

У попередніх випусках ми підкреслювали, що екуменічний вимір у соціальному служінні проявляється як практична співпраця де живе взаємна довіра, спільні цілі, координація зусиль і відповідальне використання ресурсів. Сьогодні, продовжуючи роздуми про так звану екуменічну дияконію, тобто, служіння в якому християнські спільноти, зберігаючи власні традиції, діють разом там, де є людська потреба, розглянемо приклад угорської допомоги Україні під час війни через діяльність Угорської Екуменічної Служби Допомоги.

Особливість цього підходу полягає в поєднанні двох складових. З одного боку церковні мережі та спільноти віри, які мають соціальну присутність і довіру людей. З іншого – професійна гуманітарна організація, що діє за визначеними процедурами, у співпраці з партнерами. У цій моделі екуменічність означає узгоджену працю: допомога спрямовується туди, де вона найбільше потрібна, і надається у формах, що відповідають конкретним умовам громади.

Матеріали офіційного сайту організації https://ukraine.hia.hu/ua/ підкреслюють тривалу присутність організації в Україні, зокрема досвід багаторічної роботи та те, що після 24 лютого 2022 року допомога була розгорнута одночасно в Україні та в Угорщині.

Український контекст: регіональна присутність, логістика, партнерства

Важливо, що в Україні діють регіональні представництва в Берегові, Львові та Києві. Ці майданчики є точками реалізації гуманітарних програм і комунікації з тими, хто потребує підтримки. Здійснюються два важливі напрями роботи. Перший – це підтримка спільнот, церков і громадських організацій через гнучкі малі гранти за умови укладення контракту; максимальна сума підтримки становить до десяти тисяч доларів США, а заявки можуть подавати організації з різних регіонів України, окрім тимчасово окупованих територій. Другий – допомога приватним особам у форматі багатоцільової грошової допомоги, з прикладом максимальної суми шість тисяч шістсот гривень одним платежем на три місяці для визначених областей. Такий інструмент важливий тим, що дає людям можливість самостійно визначити першочергові витрати відповідно до своєї ситуації.

Поряд із цим особливої уваги заслуховує підтримка прихистків. Наприклад, в одному з матеріалів згадується, що в Закарпатській області організація підтримує понад двісті притулків і соціальних закладів, де розміщені внутрішньо переміщені особи, забезпечуючи їх продуктами та засобами гігієни.

У підсумковому звіті за період 2022–2025 років зазначено, що від лютого 2022 року реалізовано програму допомоги загальною вартістю більш ніж 51 мільйон доларів США, а підтримку отримали 832 тисячі людей в Україні та Угорщині. В Україні робота охопила двадцять три регіони, а співпраця здійснювалася зі 176 місцевими організаціями. Паралельно визначено перехід до підтримки відновлення інфраструктури в постраждалих громадах через співпрацю з партнерами, зокрема в Київській області, у відповідь на пошкодження громадської інфраструктури, включно з проєктами ремонту та будівництва об’єктів суспільного призначення. Також важливим є завершення багатофункціонального центру в селі Синяк на Київщині, який поєднує поштові, медичні та адміністративні функції і обслуговує кілька населених пунктів Бучанського району, загалом 6435 жителів. 

Медична підтримка та соціальний захист: конкретні приклади

Суттєвим компонентом допомоги є підтримка сфери охорони здоров’я. Було передано 100 апаратів штучної вентиляції легень для лікарень у десяти областях України, при цьому частина цих закладів надає допомогу також внутрішньо переміщеним особам і розташована поблизу лінії фронту. Також було передано обладнання для виробництва кисню трьом лікарням, а також організовано навчання медичного персоналу користуватися кисневими станціями й забезпечення лікарень моніторами для спостереження за станом пацієнтів. 

Окремий вимір – підтримка українців в Угорщині. Було відкрито центр підтримки в Будапешті, на офіційному сайті зазначено, що послуги для біженців були інтегровані та надаються через новостворену установу в центрі столиці. Це підкреслює прагнення не лише до екстреної допомоги, а й до впорядкованого супроводу людей у нових умовах.

Захист і психосоціальна підтримка: допомога, що виходить за межі матеріальних потреб

З перших місяців повномасштабної війни служба окремо наголошувала, що поряд із матеріальною та фінансовою допомогою, разом із партнерами, вона може надавати психосоціальну підтримку людям, травмованим війною. Цей напрям важливий для екуменічної дияконії, оскільки в умовах війни допомога має враховувати не лише нестачу ресурсів, а й наслідки пережитого досвіду для сімей і спільнот. Програма гнучких малих грантів, спрямована на підтримку релігійних організацій і громад, дозволяє розширити допомогу до людей у потребі.

Окремий вимір допомоги пов’язаний із перебуванням українців в Угорщині. З огляду на велику кількість людей, які тікають від війни, та на затяжний характер кризи, було необхідно знайти нові рішення, зокрема інтегрувати гуманітарні послуги в єдину установу – від екстреної матеріальної підтримки до довшого супроводу. Також окремі механізми підтримки показали свою ефективність, зокрема ваучерна допомога для громадян України в Угорщині, які подали заяву на отримання захисту після початку війни, із зауваженням, що підтримка надається не лише в Будапешті, але й у східній та західній частинах країни.

Отже, досвід Угорської Екуменічної Служби Допомоги в українському контексті війни дозволяє побачити кілька ключових рис екуменічної дияконії: поєднання церковних мереж і професійної гуманітарної організації, тривалу присутність і регіональні представництва, різні інструменти підтримки такі як багатоцільова грошова допомога та гнучкі малі гранти для громад і організацій, а також участь у відновленні інфраструктури й підтримці медичної системи.

Екуменічний вимір у цьому випадку проявляється у співпраці християнських спільнот із професійною гуманітарною структурою та з мережами партнерів на місцях. Це дозволяє вибудовувати послідовну присутність і сталі механізми реагування. Для нашої рубрики це є показовим: економіка в час війни стає питанням доступу до базових умов життя, і саме тому відповідальне управління ресурсами – фінансовими, матеріальними та людськими – набуває етичного виміру. Коли допомога спрямована на те, щоб людина не втрачала гідності, а громада – мінімальної стійкості, тоді солідарність перетворюється на реальний внесок у збереження спільного дому та у відновлення суспільної тканини, без якої неможливе майбутнє й розвиток.